ГЛАВА 14 ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Мета вивчення
Після вивчення глави 14 Ви повинні знати:
1. Види доходів та витрат.
2. Принципи класифікації рахунків для обліку доходів і витрат банків.
3. Правила обліку доходів і витрат.
4. Різницю між поняттями «капітальні витрати» і «поточні витрати».
5. Методику обліку доходів і витрат банку.
6. Методику розрахунку фінансового результату від діяльності банку.
7. Облік операцій з розподілу чистого прибутку банку.

14.1. Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку
Основна відмінність між фінансовим обліком у банках та в інших об'єктах господарської діяльності полягає в джерелі доходів і структурі витрат. Склад доходів і витрат обумовлений фінансовою природою банківської справи, яка і визначає об'єкти обліку.
При класифікації доходів і витрат банку виходять із загальноприйнятих критеріїв:
— доходи групують за джерелами отримання і впливом на фінансовий результат;
— витрати за елементами і характером затрат. У складі доходів і витрат перш за все виділяють групу доходів і витрат від виконання банками своїх функцій як посередників на фінансових ринках. У нормативних документах Національного банку України для позначення таких доходів і витрат використовується термін операційні доходи і витрати. Інакше кажучи, це доходи і витрати. одержані банками від операцій, на виконання яких видані ліцензії Національним банком України і які передбачені законодавством з банківської справи.
Згадані доходи і витрати підрозділяються на наступні підгрупи:
— відсоткові доходи і витрати;
— комісійні доходи і витрати;
— результат від торгових операцій банку;
— інші операційні доходи і витрати від надання банківських послуг.
До відсоткових доходів належать: відсотки, одержані від розміщення депозитів у інших банках і небанківських фінансових інститутах; від надання кредитів за державними цінними паперами та іншими інвестиціями.
До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачені за депозитами, залученими кредитами, субординованому боргу, облігаціями, емітованими банком.
При визначенні суми відсоткових платежів у банківській практиці можуть використовуватись три методи визначення кількості днів, які приймаються в розрахунок при нарахуванні відсотків:
1) метод «факт/факт» — при нарахуванні відсотків виходять з фактичної кількості днів у році та місяці;
2) метод «факт/360» — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році приймають умовно за 360;
3) метод «30/360» — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.
Незалежно від методу розрахунку суми відсотків при розрахунку кількості днів ураховують перший день і не зараховують останній день за контрактом. Дата початку і закінчення комерційної угоди за контрактом при цьому визначається як дата валютування.
Розглянемо на прикладі визначення кількості днів при використанні різних методів і суми відсотків до виплати.
Приклад. Визначити суму відсоткових платежів за терміновим депозитом у сумі 200 грн., який розміщений на строк з 21 серпня до 10 жовтня під відсоткову ставку 12 % річних.
Розрахунок суми відсоткових платежів (доходів) за різними методами наведемо нижче:

Під відсотковими доходами і витратами розуміють такі доходи і витрати, які розраховуються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання. До відсоткового доходу за борговими цінними паперами в портфелі банку належать тільки відсотки, що нараховані за цими паперами після їх придбання.
Чистий відсотковий дохід розраховується як різниця між відсотковими доходами і відсотковими витратами.
Комісійні доходи і витрати — це такі грошові кошти, що встановлюються фіксовано у вигляді тарифів за падання банківських послуг або розраховуються пропорційно сумі активу або зобов'язань незалежно від часу.
До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових коштів, які одержані у виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача і одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції;
комісії, одержані і сплачені за операції з конвертації — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.
До торгових операцій комерційного банку належать: операції з купівлі-продажу цінних паперів, придбаних на строк до одного календарного року з метою перепродажу; операції з купівлі-продажу іноземної валюти, яка є власністю банку, а також торгові операції з іншими фінансовими інструментами.
Так, наприклад, при продажу облігацій за ціною, що перевищує їх балансову вартість, банк одержує прибуток. І навпаки, якщо ціна продажу нижче балансової вартості, у банку утворюється збиток. Сума збитку зменшується на суму резерву під знецінення цінних паперів, якщо такий резерв нарахований за конкретним видом цінних паперів. Одержаний результат від торгової операції у вигляді прибутку збільшує суму доходів банку, а у вигляді збитку — зараховується на зменшення доходів від торговельних операцій. Аналогічно визначається результат від інших торгових операцій банку.
При купівлі-продажу цінних паперів об'єктом обліку є дохід, одержаний у вигляді дисконту. Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінного паперу та її ринковою вартістю (вартістю придбання) без обчислення нарахованих на момент купівлі відсотків.
До витрат відносять також премію. Премія — це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного паперу над його номінальною вартістю без обчислення нарахованих на момент придбання відсотків (купона).
До інших операційних доходів і витрат відносять: доходи від діяльності інкасаторської служби, проданих платіжних засобів, консультаційних послуг, а також витрати на утримання служби інкасації, на аудит, витрати на службові відрядження тощо.
Особливе місце у складі операційних витрат належить адміністративним витратам. Адміністративні витрати — це витрати, що пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу; на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на обслуговування телекомунікацій; амортизаційні відрахування; експлуатаційні та господарські витрати; витрати на маркетинг та рекламу, орендні платежі та деякі інші.
Сума чистого операційного прибутку розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.
До особливої групи витрат належать витрати на формування резервів на покриття збитків від активних операцій. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття кредитних ризиків, покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це не грошові витрати. Максимальна межа таких витрат регламентується податковим законодавством. Суми резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.
До цієї групи відносять також прямі відрахування на покриття збитків від сумнівних активів, наприклад: списання з балансу сумнівної заборгованості за кредитами.
Оцінка чистого операційного прибутку повинна проводитись із урахуванням витрат за сумнівними активами.
До наступної групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони носять випадковий, разовий характер і тому мають особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не мають відношення до звичайної його діяльності. До непередбачених належать, наприклад, доходи, одержані від разового продажу приміщень філіалів банку, або доходи, поява яких пов'язана зі змінами правил бухгалтерського обліку.
Сума чистого прибутку комерційного банку до оподаткування розраховується як:

З чистого прибутку сплачується податок на прибуток. Чистий прибуток після сплати податку на прибуток розподіляється на виплату дивідендів власниками і на капіталізацію банку. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.

14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком
При обліку доходів і витрат послуговуються наступними правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами затрат і цільовим призначенням виділяють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні затрати використовуються на придбання і покращення основних засобів (фіксованих активів) і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні затрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; скеровуються на будівництво нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний в поточному році. Капітальні затрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.
Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати і премій співробітникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансової точки зору). Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні затрати помилково заносяться до розряду поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об'єктивного визначення фінансового результату, виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визначаються в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші. Нарахованим є дохід, який одержаний, але ще не набув грошової форми. Нараховані витрати — це витрати (від яких одержана певна вигода), але ще не сплачені в грошовій формі.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов'язано з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той же звітний період.
Базуючись на цих принципах, можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід);
витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов'язань і витрат банку. Таким чином, керуючись принципом обережності, банк повинен:
— враховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впевненість в одержанні цих доходів; — якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.
Одержання доходів уважається сумнівним, якщо існують документи, які підтверджують наявність у клієнта прострочених платежів більше, ніж на 30 днів.
Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості. У бухгалтерському обліку це відображається записом:
Д-т — «Доходи»; К-т — «Нарощені доходи». Наступний облік сумнівної заборгованості виконується за балансом на рахунку «Несплачені в строк доходи» до закінчення терміну давності позову.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових періоди. Наприклад, депозит в сумі 1000 грн. внесений до банку Івченком П. С. 1 лютого строком на шість місяців. Відсотковий дохід виплачується зі ставки 12 % річних один раз у три місяці.
Згідно з діючими правилами відсотки піддягають нарахуванню щомісяця (28 лютого, 30 березня, 30 квітня, 30 травня, 30 червня, 30 липня), а виплати клієнту — 30 квітня та 30 липня. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щоквартально, тобто у другому та третьому кварталах.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку — щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими. Вони стосуються доходів і витрат другої та третьої груп.
Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані відсоткові витрати складають 10 грн.
Вони відображаються бухгалтерською регулюючою проводкою наприкінці кожного місяця:
Д-т «Відсоткові витрати за строковими депозитами»;
К-т «Нараховані відсотки за строковими депозитами».
А 30 квітня і 30 липня виплачується відсотковий дохід у сумі 30 грн. клієнту:
Д-т «Нараховані відсотки за строковими депозитами»;
К-т «Банкноти та монети в касі банку».
Це вже тільки реєструюча проводка, оскільки з її допомогою відображається операція з виплати відсотків, що фактично мала місце.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються після закінчення календарного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат — у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті ж ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об'єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку і ефективності окремих напрямків його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених доходів включені в групи з обліку пасивів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, склавши відсоткові доходи з відсотковими витратами, можна розрахувати чистий відсотковий дохід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються відсоткові доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів засвоїм характером пасивні, витрат — активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат розташовані в першому, другому і третьому класах балансу. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, термінові депозити фізичних осіб враховуються в 2 класі, 6 розділі, 3 групі. Ця група включає рахунок № 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб», рахунок № 2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб». Об'єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку № 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» ведеться облік відсотків, які банк зобов'язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам Депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.
У класі 3, розділі 3, у групі 1 враховуються придбані банком боргові цінні папери з метою їх подальшого перепродажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за контрагентами. Окремо на рахунках четвертого порядку враховуються облігації, випущені державою, місцевими органами державного управління, банками тощо. В складі групи передбачений рахунок № 3108 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». На цьому рахунку обліковуються нараховані відсотки за цінними паперами до моменту їх продажу чи погашення. Рахунок «Нараховані відсотки за борговими цінними паперами» до моменту їх продажу чи погашення закривається при зарахуванні відсотків на кореспондентський рахунок банку. В разі неперерахування відсотків сума переноситься на рахунок «Прострочені нараховані відсотки за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». При непогашенні заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених відсотків списується з балансу.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів — активні (нараховані, але ще не одержані на рахунок грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат — пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).
Доходи і витрати майбутніх періодів враховуються в третьому класі, в складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків для обліку доходів і витрат наведена нижче:

14.3. Облік доходів і витрат банку
Облік відсоткових доходів. До відсоткових доходів відносять відсотки за користування банківськими позиками, відсотки за придбаними цінними паперами і прирівнені до відсотків комісії (які обраховуються аналогічно відсоткам, тобто пропорційно часу і сумі активу). Відсотки комісії підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, які зазначені в угоді з контрагентом.
Розглянемо на прикладі облік операцій з нарахування і стягнення відсотків за користування банківською позикою.
Банк надав кредит на закупівлю сировини ТзОВ «Фотон» 20.03.98 р. з обумовленим в угоді строком погашення 20.04.98 р. у сумі 100 000 грн. під відсоткову ставку 24 % річних. В угоді строк сплати відсотків визначений після закінчення строку користування позикою, тобто 20 квітня. Банком використовується метод нарахування відсотків «факт/360 днів».

Банк «Аркада» розмістив 20 січня депозит у сумі 120 000 грн. у банку «Надра» строком на 15 днів під відсоткову ставку 12 % річних. Строк повернення депозиту і сплати відсотків — 4 лютого:

До відсоткового доходу за цінними паперами належать власне відсотки (за фіксованою або плаваючою відсотковою ставкою) і дисконт (за борговими цінними паперами).
Дисконт — це різниця між номінальною ціною цінних паперів і ціною придбання, якщо остання нижче номінальної. Сума дисконту при покупці цінних паперів враховується як елемент ціни придбання на рахунку «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами». Фактично банк одержує суму дисконту при погашенні облігацій. Реалізація принципу нарощення нарахування і відповідності потребує відображення в обліку рівномірної амортизації дисконту аналогічно обліку нарахованих відсотків. Як і нарахування відсотків, амортизація дисконту відображається в обліку щомісячно і збільшує відсотковий дохід банку. Для розрахунку амортизації дисконту використовується два методи: метод ефективної ставки відсотка і метод прямої амортизації.
Облігація номіналом 100 грн. придбана банком 1 березня 1998 р. з дисконтом за 82 грн. Сума дисконту 20 грн.; виплаченого відсоткового доходу — 2 грн. річних. Дата випуску облігації 1 січня. Відсоткова ставка 12 % річних. Строк погашення 31 грудня. Дата сплати відсотків 1 січня 1999 р. Метод нарахування відсотків «30/360».
Розглянемо відображення операцій в обліку при придбанні цінних паперів, з нарахування і одержання відсотків, за обліком амортизації дисконту:

При купівлі боргових цінних паперів за ціною не вище номіналу виникає такий об'єкт обліку, як неамортизована премія, яка обчислюється як різниця між ціною придбання і номінальною вартістю цінного паперу. Сума амортизації премії відноситься на зменшення відсоткового доходу за цим цінним папером.
Банк 1 липня 1998 р. купив облігацію номіналом 100 грн. за ціною 118 грн., яка випущена з відсотковою ставкою 12 % річних і підлягає погашенню 1 січня 1999 року:

Облік результатів від торгових операцій. Результат від торгових операцій відображається на активно-пасивних рахунках.
Розглянемо відображення в обліку результатів від торгових операцій на прикладі торгівлі цінними паперами. Результат від торгівлі цінними паперами відображається на рахунку № 6203.
1 серпня 1998 р. банком придбані облігації державної внутрішньої позики за номінальною вартістю 24 000 грн. з фіксованим відсотком 8 і зі строком погашення через 12 місяців. Сплата відсотків провадиться в день погашення. Облігації продані банком 1 листопада за ціною 23 200 грн. з відшкодуванням нарахованих до 1 листопада відсотків, тобто загальна сума, отримана банком, складає 23 600 грн.: